Поромів — село в Україні, у Володимирському районі Волинської області. Населення становить 839 осіб. Центр Поромівської сільської громади.
Повоєнний період
У 1945 році була відкрита початкова школа, директором якої була Пашківська Марія Степанівна. Початкова школа діяла в простій селянській хаті. У тому ж році почалось будівництво школи, яку збудували з глини і дерева. У 1946 році була відкрита школа із семирічним навчанням, а в 1949 році — середня. В 1958 році вона стала політехнічною з виробничим навчанням. При середній школі діла вечірня, а з 1964 року — заочна школа. Очолювали Поромівську школу О. Ю. Глозман, В. О. Терещенко, Ф. П. Рябченюк, О. Х. Коновал, Г. С. Стульська, П. П. Приходько, А. Г. Косинська, Р. М. Воробей, Г. М. Ковальчук, Л. В. Дика. 1974 р. — побудована нова двоповерхова школа. Школа дала путівку в життя поетам, письменникам, краєзнавцям: Олегу Потураю, Олександру Бобаку, Івану Пуклі, художнику — Михайлу Гаху.
В 1947 році знову створюється колгосп імені 11 з’їзду ВЛКСМ, головою якого був Чолак М. О. 8 лютого 1951року відбувається об’єднання колгоспів імені Андреєва (с. Млинище), 8 березня (с. Цуцнів), «Комсомолець» (с. Лежниця), колгосп імені Рокоссовського (с. Михалє), колгосп імені 11 з’їзду ВЛКСМ в один колгосп імені Ілліча з центральною садибою в селі Поромів. Колгосп був одним з передових у районі.
Створення колгоспів супроводжується боротьбою з «куркульством». Селянські сім’ї з середнім достатком (у кого хата під бляхою), які не вступали до колгоспу, вважалися «ворогами». Їх виселяли до Сибіру, конфісковуючи майно. Так були репресовані сім’ї Манойлів, Бабійчуків, Ляльків, що реабілітовані у 1990-их роках.
У будинку Григорія Манойла розмістилася перша колгоспна контора. Про колишнє обійстя нагадує погріб, що зберігся до наших днів. Як учасник ВДНГ в Москві, він нагороджений Дипломом Всесоюзної виставки, автомашиною «Победа».
В Поромові було побудовано чи не найкращий у районі свинокомплекс (до 9 тисяч свиней). Також діяли млин, олійниця, пилорама, машино-тракторний парк.
Колгосп імені Ілліча мав 3812 га землі, у тому числі 2613 орної. Основні галузі спеціалізації — вирощування зернових, цукрового буряка. Допоміжними галузями були садівництво, бджільництво, птахівництво. За успіхи в колгоспному виробництві 25 чоловік нагороджено орденами і медалями.
Колгосп імені Ілліча проіснував до 1992 року. Вчорашні колгоспники здебільшого стали сьогоднішніми фермерами. Як і передбачалося, поромівчани першими перейняли нові умови господарювання. Серед них династії: В. Г. Ліпейко, А. І. Ліпейко, В. С. Чугай, С. Д. Павчук, , М. О. Гуліта, М.М Федчук, В. Є. Жигалюк.
В 1967 році було споруджено в селі Палац культури імені І. О. Степанюка – радянського українського поета, уродженця с. Петрово. Через недбалість місцевого керівництва двоповерхова споруда стала звалищем у центрі села.
В 1960-х роках збудовано в Поромові нову лікарню на 35 ліжок з оснащеною поліклінікою (діяла до 1998 року), була аптека.
Період Незалежності
Сьогодні тут функціонує лише лікарська амбулаторія. В селі є два магазини, кафе. Свої послуги надає сільчанам поштове відділення.
Усі хати в селі газифіковані.
Є у селі Євангельські Християни Баптисти (налічується близько 100 членів), що мають свій молитовний будинок.
Зараз у селі є такі вулиці: М.Тимовського, Колгоспна, Прикордонна, Центральна, Польова, Садова.
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району.
